ПОГАР, РА,
Погар, ра, м.
1) = Пугар. Єдин погар випила. Гол. III. 226.
2) = Погарь. Желех.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 230.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОГАРАЗДИТИСЯ, ДЖУСЯ, ДИШСЯ, →← ПОГАНЯТИ, НЯ́Ю, ЄШ,